Другий крок веде ще ближче до себе. У кожного є ім’я зовнішнє — записане у документах, і є інше — приховане, яке звучить усередині. Воно не з букв, а з ритму, з пам’яті тіла, з того, як ти дивишся на світ і як він дивиться на тебе.

Тут ми вчимося відчувати власну присутність і слухати, як вона відгукується. Це ім’я може мати колір, світло, навіть форму. Воно проявляється у дрібницях, у предметах поруч, у словах, які ми несвідомо повторюємо.

Практики допомагають наблизитися до цього досвіду:

• дати собі інше ім’я — те, яке зараз звучить природно;
• вибрати предмет, у якому відчувається внутрішній резонанс;
• уявити своє ім’я як світло й намалювати його слід;
• подивитися на власні звичні фрази як на вхід у особистий ритм.

Фінал: особисте число має голос. Воно може бути теплим чи глухим, ніжним чи глибоким. Сьогодні воно звучить для тебе — і його послання є ключем. Наступний крок відкриє двері далі.